прибудовувати

ПРИБУДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Будувати що-небудь, приєднуючи до вже існуючої будівлі, споруди.

Він сам прибудовував ту хижку до глухої стіни будинку, сам укривав її шифером (Дор., Не повтори.., 1968, 138);

З другої половини XIX ст. в селянських хатах до сіней стали прибудовувати ганки (Нар. тв. та етн., 4, 1968, 57);

З обох боків старої будівлі прибудував [Єремія] ще по крилу покоїв (Стор., І, 1957, 366);

Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату. Потім Володя прибудував сінці з шлакоблоків, потім — ще кімнату — теж з шлакоблоків (Загреб., День.., 1964, 364).

Значення в інших словниках

1. прибудовувати — прибудо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прибудовувати — -ую, -уєш, недок., прибудувати, -ую, -уєш, док., перех. Будувати що-небудь, приєднуючи до вже існуючої будівлі, споруди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прибудовувати — ПРИБУДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. Будувати що-небудь, приєднуючи до вже існуючої будівлі, споруди. Він сам прибудовував ту хижку до глухої стіни будинку, сам укривав її шифером (П. Дорошко); З другої половини XIX ст.  Словник української мови у 20 томах
4. прибудовувати — ПРИБУДО́ВУВАТИ (будувати щось, приєднуючи до вже наявної будівлі, споруди), ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПРИРОБЛЯТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ рідше) розм. — Док.: прибудува́ти, приста́вити, прироби́ти. Він сам прибудовував ту хижку до глухої стіни будинку (П.  Словник синонімів української мови