привселюдно
ПРИВСЕЛЮ́ДНО. Присл. до привселю́дний.
Поважно, не поспішаючись, обмірковуючи кожне те слово, що мала вона зараз привселюдно казати, ..вона подалася до зборні (Л. Янов., І, 1959, 470);
Я.. сміюся привселюдно, Бо веселу вдачу маю (Вороний, Вибр., 1959, 181);
Кузьма гнув привселюдно мідні п’ятаки в долоні, розламав підкову, вигравши півока горілки (Кучер, Прощай.., 1957, 135).
Словник української мови (СУМ-11)