прив’ялювати

ПРИВ’Я́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок, , ПРИВ’ЯЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех.

1. Частково позбавляти свіжості, соковитості, пружності; присушувати.

Коли в спеку довго дивишся на безхмарне гаряче небо, то здається, ніби з нього спадає голубе полум’я. Ось те гаряче полум’я торкається землі, прив’ялює бурякове листя (Мокр., Слід.., 1969, 109);

Літо ще не встигло прив’ялити буйну зелень весни (Дмит., Обпалені.., 1962, 15);

// Злегка підсушувати на сонці, на свіжому повітрі.

Перед початком копання картоплі картоплиння скошують, прив’ялюють і силосують разом з кукурудзою (Хлібороб Укр., 8, 1964, 12);

Показавши Горпині свої володіння, Нур’ялі знаками пояснив, що треба підрізувати частину винограду, а решту прив’ялити на кущах на родзинки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 289).

2. перен., розм. Те саме, що приголо́мшувати.

Вона мене кріпила своєю радою, а чоловік так і прив’ялить словом (Барв., Опов.., 1902, 287).