пригребиця

ПРИГРЕ́БИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що погрібни́к.

[Петро:] Не заходь нікуди з двору… молоко постанови у пригребицю, а сама причепурись… (Кроп., IV, 1959, 180);

Смолярчук хитро так засміявся, обвів прижмуреними очима Гандзюкове подвір’я з хатою старою у вишняку і тільки на пригребиці, коло погреба заваленого, зупинив свої очі (Кос., Новели, 1962, 163).

Значення в інших словниках

1. пригребиця — пригре́биця іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пригребиця — див. погріб  Словник синонімів Вусика
3. пригребиця — -і, ж., розм. Те саме, що погрібник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пригребиця — ПРИГРЕ́БИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що погрібни́к. [Петро:] Не заходь нікуди з двору... молоко постанови у пригребицю, а сама причепурись... (М.  Словник української мови у 20 томах
5. пригребиця — Пригре́биця, -ці; -биці, -биць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пригребиця — Пригребиця, -ці ж. 1) Погребница, передняя часть погреба, сводъ надъ ступеньками, ведущими въ погребъ. 2) Входъ въ помѣщеніе съ гончарнымъ горномъ. Вас. 180. 3) У колесниковъ: входъ въ яму, служащую для склада топлива и сообщенія съ топкой. Вас. 146.  Словник української мови Грінченка