Словник української мови в 11 томах

прийми

ПРИ́ЙМИ, ів, мн. Життя в чужій родині.

*Образно. Хоч і були обидва колгоспи рівноправні на будові ГЕС, проте ворошиловці почували себе в приймах у «Сьомого Жовтня» (Ю. Янов., II, 1954, 170).

Бра́ти (взя́ти, прийма́ти, прийня́ти) в при́йми кого — прийняти кого-небудь у свій дім як чоловіка, зятя чи сина.

— Та й Олена ж казала, що хазяїн бере його у прийми, та се вже певно, що він любить хазяйську дочку (Кв.-Осн., II, 1956, 37);

Нимидора справила сирітське весілля, без батька й прийняла зятя в прийми в свою хату (Н.-Лев., II, 1956, 244);

Бу́ти (жи́ти і т. ін.) у при́ймах — жити в домі дружини.

Зять [Джерин] мусив змовчувать: робив усяку угоду Джері, бо він був у приймах і постерігав, що Джеря п’є з горя (Н.-Лев., II, 1956, 258);

Зять Семен повернувся з гітлерівського табору безруким інвалідом, живе у старого Проця в приймах, бо держить старшу Процеву доньку Марію (Ю. Янов., І, 1954, 118);

Прізвище гучне, а тремтиш.. В приймах відсиджувався? Лісовим повітрям треба дихати. Бо загинеш (Баш, П’єси, 1958, 38);

Пристава́ти (приста́ти, іти́, піти́ і т. ін.) в при́йми — оженившись, поселятися в домі дружини.

Хай пристає [зять] у прийми, хай молоді на очах у старих учаться хазяйнувати: оддамо їм усе (Мирний, III, 1954, 22);

[Черепань:] Дочку заміж віддаю… Зять дворянського звання, з колишніх баронів. Герби спродав, іде в прийми до мене (Мокр., П’єси, 1959, 283);

Проси́тися (проха́тися, попроси́тися) в при́йми:

а) проситися жити в домі дружини.

Живе Текля самотня під горою, і ніхто не загляне в той куток. До неї й прибився Юхим на початку зими, у прийми попросився (Ле, Ю. Кудря, 1956, 293);

б) проситися до когось, щоб бути разом або робити разом що-небудь.

Парубок тут же поклав собі рибалчити, і як тільки човник черкнувся об берег, побіг до Омелька прохатися у прийми., — Візьміть же мене на річку (Л. Янов., І, 1959, 306);

— Геть, не заважай мені, — гукає Маковей сусідові-зв’язківцеві, що проситься до нього в прийми.. Може, це я вже останній окоп рию, для історії залишу! (Гончар, 1, 1954, 357).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. прийми — при́йми множинний іменник  Орфографічний словник української мови
  2. прийми — -ів, мн. Життя в чужій родині. Брати в прийми. Піти в прийми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прийми — ПРИ́ЙМИ, ів, мн. Життя в чужій родині. * Образно. Як бачите, тут немає де вас посадити. Цей стіл “у приймах” – уся наша редакційна територія“ (з наук. літ.). Бра́ти (прийма́ти) / взя́ти (прийня́ти) в при́йми див.  Словник української мови у 20 томах
  4. прийми — При́йми, -мів, -мам; у при́йми, у при́ймах  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. прийми — Прийми мн. Въ выраженіяхъ: у приймах бути, жити. Быть пріемышемъ, жить въ чужой семьѣ. У приймах собака був да й хвоста збув. посл. у прийми пристати, у прийми піти. Не имѣя своего хозяйства, сѣсть на хозяйство жены въ ея домѣ. ЗОЮР. І. 46.  Словник української мови Грінченка