приласкувати

ПРИЛА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., рідко. Виявляти ласку до кого-небудь.

Треба вола приласкувати, як запрягаєш (Сл. Гр.);

Дівчина винувато посміхалась, і з того її обличчя ставало таким наївним, милим, що мимохіть хотілося приласкати його, приголубити (Панч, На калин. мості, 1965, 115);

Михайло притиснув собачу голову до грудей, приласкав (Томч., Жменяки, 1964, 137);

*Образно. Ой, високі явороньки, Як дістану рану, Приласкайте гілочками Ви мою кохану (Укр.. лір. пісні, 1958, 613);

// перен. Приємно діяти на органи чуттів (про сонце, теплий вітер, дотик до чого-небудь гладенького, м’якого, пухнастого і т. ін.).

Альоша переступив тяжкий цеп, що оповивав супокій монумента, і наблизився до його підніжжя. Холодний і чистий мармур приласкав його шкіру (Мик., II, 1957, 246);

Визирнуло з-за даху сонце, пригріло, приласкало, і Софійка задрімала (Дім., Ідол, 1961, 44).

Значення в інших словниках

1. приласкувати — прила́скувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. приласкувати — -ую, -уєш, недок., приласкати, -аю, -аєш, док., перех., рідко. Виявляти ласку до кого-небудь. || перен. Приємно діяти на органи чуттів (про сонце, теплий вітер, дотик до чого-небудь гладенького, м'якого, пухнастого і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приласкувати — ПРИЛА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, рідко. Виявляти ласку до кого-небудь. Треба вола приласкувати, як запрягаєш (Сл.  Словник української мови у 20 томах
4. приласкувати — ПЕ́СТИ́ТИ (ПЕ́СТУВАТИ) (виявляти свою любов, гладячи, цілуючи когось), ГОЛУ́БИТИ, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, НІ́ЖИТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, МИЛУВА́ТИ фольк., ЛЮБУВА́ТИ розм., ПРИЛА́СКУВАТИ рідше; ЛА́ЩИТИ, ПРИЛА́ЩУВАТИ (перев. тварин).  Словник синонімів української мови
5. приласкувати — Приласкувати, -кую, -єш гл. Ласкать. Треба вола приласкувати, як запрягаєш. Павлогр. у.  Словник української мови Грінченка