прилягання

ПРИЛЯГА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. приляга́ти 2 і стан за знач. приляга́ти 4, 5.

Стійкість мінералокерамічного різця багато в чому залежить від щільності прилягання пластинки до державки (Різальні інстр.., 1959, 84).

2. грам. Вид синтаксичного зв’язку слів у реченні, який полягає в граматичній залежності незмінних слів від яких-небудь слів речення.

Приляганням називається такий зв’язок між словами в реченні, при якому залежне слово зв’язується з основним тільки за змістом, а закінченнями зв’язок не виражається (Грам. укр. мови, II, 1957, 8);

Дієприслівник поєднується з означуваним словом (дієсловом), як і прислівник, синтаксично шляхом прилягання означуючого до означуваного (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 296).

Значення в інших словниках

1. прилягання — приляга́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прилягання — [приел'аган':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. прилягання — -я, с. 1》 Дія за знач. прилягати 2) і стан за знач. прилягати 4), 5). 2》 грам.Вид синтаксичного зв'язку слів у реченні, який полягає в граматичній залежності незмінних слів від яких-небудь слів речення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прилягання — ПРИЛЯГА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. приляга́ти 2 і стан за знач. приляга́ти 4, 5. Стійкість мінералокерамічного різця багато в чому залежить від щільності прилягання пластинки до державки (з наук. літ.). 2. лінгв.  Словник української мови у 20 томах
5. прилягання — Приляга́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)