примерхати
ПРИМЕРХА́ТИ, а́є, недок., ПРИМЕ́РХНУТИ і рідко ПРИМЕ́РХТИ, хне; мин. ч. приме́рх, ла, ло; док. Ставати менш яскравим, тьмянішим (про світло, вогонь, жар).
Жаринки, примерхаючи і швидко гаснучи, падали на аркуш міді на підлозі біля каміна (Перв., Невигадане життя, 1958, 276);
// Втрачати чіткі обриси, барви; затьмарюватися.
Обвіяний хвищею, город примерх, Насуплено горбляться площі столиці (Бажан, Роки, 1957, 247);
Згусла сутінь, примерхла дорога, сніжок рясно сипле (Горд., Чужу ниву.., 1940, 29);
// Ставати темнішим.
Примерхли барвінково-сині І урочисті небеса (Перв., І, 1958, 259);
// перен. Втрачати силу свого вияву; слабшати.
Закипить у грудях часом, Ремство збурить душу, Але швидко пал примерхне, Нишком терпіть мушу (Граб., І, 1959, 522);
О, як примерхає і гасне Тепло її уст і жаринки очей (Перв., II, 1958, 393).
Словник української мови (СУМ-11)