примилюватися

ПРИМИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИМИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИМИЛИ́ТИСЯ, милю́ся, ми́лишся, док., розм. Виявляти в розмові люб’язність, ласку до кого-небудь.

І до мене прибіжить [Петрусь], прихиляється: — Бабусю! А чого на вас така свита драна?.. Я як виросту, то зароблю багато-багато грошей та й справлю вам свиту теплу-теплу (Гр., І, 1963, 447);

// Словами, вчинками піддобрюватися до кого-небудь з певною метою; підлещуватися.

— А я вас навчу [курити люльку], — примилювався війт до Славка (Март., Тв., 1954, 278);

[Гільзе:] Та чого вам тут від мене треба, шибеники? [Бавмерт (трохи зляканий, примилюеться):] Ну, дивись, я ж тобі півничка приніс (Л. Укр., IV, 1954, 255);

// Поведінкою, розмовою, манерами намагатися подобатися кому-небудь, зваблювати когось.

Примилятися до жінок.

Значення в інших словниках

1. примилюватися — прими́люватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. примилюватися — -ююся, -юєшся і примилятися, -яюся, -яєшся, недок., примилитися, -милюся, -милишся, док., розм. Виявляти в розмові люб'язність, ласку до кого-небудь. || Словами, вчинками піддобрюватися до кого-небудь з певною метою; підлещуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примилюватися — ПРИМИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИМИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИМИЛИ́ТИСЯ, милю́ся, ми́лишся, док., розм. Виявляти в розмові люб'язність, ласку до кого-небудь. І до мене прибіжить [Петрусь], примиляється: – Бабусю! А чого на вас така свита драна?..  Словник української мови у 20 томах
4. примилюватися — ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ до кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИ перед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї, ЛАБУ́ЗНИТИСЯ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ПІДЛИПА́ТИ розм., ПІДСУВА́ТИСЯ (ПІДСО́ВУВАТИСЯ) розм.  Словник синонімів української мови