припожалувати

ПРИПОЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., розм., ірон. Прибути куди-небудь.

— Нам тепер у хитрість треба перекидатися. Сам чуєш — гуркотить, от-от до нас припожалує [ворог] (Тют., Вир, 1964, 379);

— Знову припожалував Альошка Вірний. Про тебе питав мене двічі… (Логв., Літа.., 1960, 58).

Значення в інших словниках

1. припожалувати — припожа́лувати дієслово доконаного виду ірон.  Орфографічний словник української мови
2. припожалувати — -ую, -уєш, док., розм., ірон. Прибути куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припожалувати — ПРИПОЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., розм., ірон. Прибути куди-небудь. – Нам тепер у хитрість треба перекидатися. Сам чуєш – гуркотить, от-от до нас припожалує [ворог] (Григорій Тютюнник); З самої весни ждали його, а він, голубчик, і припожалував. Будемо тепер з добрячим врожаєм (О. Сизоненко).  Словник української мови у 20 томах
4. припожалувати — З'ЯВИ́ТИСЯ (прибути, прийти кудись, до когось), ПОЯВИ́ТИСЯ, ЯВИ́ТИСЯ, ПОЖА́ЛУВАТИ розм., ПРИПОЖА́ЛУВАТИ розм., ірон.; НАГРЯ́НУТИ, ЗАЯВИ́ТИСЯ розм. (звичайно несподівано). — Недок.: з'явля́тися, появля́тися, явля́тися, жа́лувати, заявля́тися.  Словник синонімів української мови