прираяти

ПРИРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех., з інфін., розм. Те саме, що пора́дити.

[Химка:] Краще прираємо матері продати свою хату та до нас перейти жити (Мирний, V, 1955, 247);

Далі Мася і призналась одній товаришці і облилась слізьми. — Порадимо, — каже тая, — не сумуй! — і прираяли пить оцет натще (Свидн., Люборацькі, 1955, 66);

А оце був поїхав [тато] на заробітки в Одесу, і там йому посміхнулася доля: добрі люди прираяли переселитись в оті Херсонські степи (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 19).

Значення в інших словниках

1. прираяти — прира́яти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прираяти — -аю, -аєш, док., перех., з інфін., розм. Те саме, що порадити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прираяти — ПРИРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., що, з інфін., розм. Те саме, що пора́дити. [Химка:] Краще прираємо матері продати свою хату та до нас перейти жити (Панас Мирний); Далі Мася і призналась одній товаришці і облилась слізьми. – Порадимо, – каже тая, – не сумуй!...  Словник української мови у 20 томах
4. прираяти — Прира́яти, -ра́ю, -єш гл. = прирадити. Драг. 170. Прираяли люде: пойди заміж, — добре тобі буде. Чуб. V. 592. Люде прираяли, щоб кого за дитину (взяти). Сим. 234.  Словник української мови Грінченка