приручити —
приручи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
приручити —
див. приручати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приручити —
ПРИРУЧИ́ТИ див. прируча́ти.
Словник української мови у 20 томах
приручити —
ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
приручити —
Прируча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. приручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Кому ж ти мене, мій батечку, приручаєш? Мил. 180. Покидаєш мене, серденятко моє! Ой кому ж ти приручаєш? Мет. 25.
Словник української мови Грінченка