присилатися

ПРИСИЛА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИСЛА́ТИСЯ, пришлю́ся, пришле́шся; мн. пришлю́ться; док.

1. розм. Те саме, що засила́тися 2.

Ой хоч сватай, хоч не сватай, Та хоч присилайся, А щоб слава не пропала, Що рік ти кохався (Укр. нар. пісні. І, 1964, 210);

[Явдоха:] Торік Шелихвон двічі присилався, батько мало не вигнали сватів з хати (Кроп., II, 1958, 425);

— Іду яром до криниці, Коромисло гнеться… Чом до мене, моя Мати, Ніхто не пришлеться? (Нар. лірика, 1956, 251).

2. тільки недок. Пас. до присила́ти.

Одкрилися нові місця з великою платою, і на ті посади присилались то безбороді, то в моху учені хлопці, а який-небудь голений тридцятилітній служака обходився (Мирний, ІІІ, 1954, 185).

Значення в інших словниках

1. присилатися — присила́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. присилатися — -аюся, -аєшся, недок., прислатися, пришлюся, пришлешся; мн. пришлються; док. 1》 розм. Те саме, що засилатися 2). 2》 тільки недок. Пас. до присилати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присилатися — ПРИСИЛА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИСЛА́ТИСЯ, пришлю́ся, пришле́шся; мн. пришлю́ться; док. 1. розм. Те саме, що засила́тися...  Словник української мови у 20 томах