прискаржувати

ПРИСКА́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСКА́РЖИТИ, жу, жиш, док., перех. і без додатка, розм., заст. Скаржитися на кого-небудь.

— Не забули ми тобі, як ти нас прискаржував (Свидн., Люборацькі, 1955, 48);

— Вони не вміють полоти, — прискаржував Петрусь (Март., Тв., 1954, 149);

— І ти.. мав совість брехати на нього, прискаржувати, продати, отак-о звірам брата?!. (Козл., Ю. Крук, 1957, 414);

— Мій господар прискаржив мене за рабунок.., але я, бігме, нічого не рабував (Фр., II, 1950, 342).

Значення в інших словниках

1. прискаржувати — приска́ржувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. прискаржувати — -ую, -уєш, недок., прискаржити, -жу, -жиш, док., перех. і без додатка, розм., заст. Скаржитися на кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прискаржувати — ПРИСКА́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСКА́РЖИТИ, жу, жиш, док., кого і без дод., розм., заст. Скаржитися на кого-небудь. – Не забули ми тобі, як ти нас прискаржував (А. Свидницький); – Вони не вміють полоти, – прискаржував Петрусь (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. прискаржувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. прискаржувати — Приска́ржувати, -жую, -єш сов. в. прискаржити, -жу, -жиш, гл. — кого. Жаловаться, пожаловаться на кого. Могилев. у. Не забули ми тобі, як ти нас прискаржував (перед паном). Св. Л. 68.  Словник української мови Грінченка