прискорено
ПРИСКО́РЕНО. Присл. до приско́рений 2, 3.
Каштани по боках… каміння душу давить… по вулицях вузьких прискорено йдемо (Сос., І, 1957, 262);
Остап прискорено зацьвохкав батогом, аж на війя став (Епік, Тв., 1958, 530);
Розчервонілий і збуджений, він прискорено дихав, широко вимахуючи руками (Кучер, Чорноморці, 1956, 381);
В руках [Мухтарова] — її ніжні пальці. Чути, як прискорено пульсує кров, тремтить жіноче серце (Ле, Міжгір’я, 1953, 51);
На бистрині часу прискорено розвивається наша література (Рад. літ-во, 5, 1964, 14).
Словник української мови (СУМ-11)