присінці
ПРИ́СІ́НЦІ, ів, мн. Те саме, що при́сі́нки.
Марта вийшла на присінці (Вирган, Квіт. береги, 1950, 25);
Ми наздогнали Михайла біля дверей хижки, де чатував жовнір. Із півтемних присінців ми перейшли в маленьку комірку (Досв., Вибр., 1959, 159).
Словник української мови (СУМ-11)