притишений

ПРИТИ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до прити́шити.

Світе милий, — який передзвін пішов у розбудженій душі Лукини Самійлівни від того негучного, притишеного відстанню гудіння! (Вол., Місячне срібло, 1961, 325);

Секундна стрілка оберталася в явно притишеному темпі (Собко, Граніт, 1937, 32).

2. у знач. прикм. Який притих, став тихішим.

Микола Іванович ще раз оглянув притишений клас, який зібрався на останній урок після прощального дзвінка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 19);

Платон притишеним голосом став розповідати Вадикові (Збан., Таємниця.., 1971, 380).

Значення в інших словниках

1. притишений — прити́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. притишений — [приетишеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. притишений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до притишити. 2》 у знач. прикм. Який притих, став тихішим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. притишений — ПРИТИ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до прити́шити. Світе милий, – який передзвін пішов у розбудженій душі Лукини Самійлівни від того негучного, притишеного відстанню гудіння! (І. Волошин); Секундна стрілка оберталася в явно притишеному темпі (В. Собко).  Словник української мови у 20 томах