прихмарений

ПРИХМА́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до прихма́рити.

Йде [Федусь] ніби прихмарений, чобітками порипує (Черемш., Вибр., 1960, 223).

2. у знач. прикм., перен. Сумний, похмурий.

Його прихмарена постать цілі дні згиналась і розгиналась над свіжообтесаними брусками, якими часто бавився білявенький Петрик (Стельмах, II, 1962, 397);

// Трохи насуплений, нахмурений (про брови, лоб).

— Вирвалась на часинку, поки там в нашої пані богомільники теревенять, — з-під прихмарених брів довірливо посміхнулася вечорова синь очей (Стельмах, І, 1962, 187).

Значення в інших словниках

1. прихмарений — прихма́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прихмарений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прихмарити. 2》 у знач. прикм., перен. Сумний, похмурий. || Трохи насуплений, нахмурений (про брови, лоб).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прихмарений — ПРИХМА́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до прихма́рити. Йде [Федусь] ніби прихмарений, чобітками порипує (Марко Черемшина). 2. у знач. прикм., перен. Сумний, похмурий.  Словник української мови у 20 томах