Словник української мови в 11 томах

пришивати

ПРИШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Шиючи, прикріплювати що-небудь за допомогою ниток, дратви і т. ін.

Мати накриває Марусі голову серпанком. Старша дружка пришиває молодому до шапки стрічки (Н.-Лев., II, 1956, 430);

Дівчата нам стрічки червоні пришивали, і хлопці радо йшли озброєні до лав (Сос., І, 1957, 261);

Знайшла [Марія] голку і до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити (Головко, II, 1957, 154);

*Образно. Пропав чоловік… Жінка коло спідниці пришила… (Мирний, І, 1949, 364).

◊ Ні приши́ти, ні прилата́ти див. прила́тувати;

Приши́й коби́лі хвіст див. коби́ла;

Пришива́ти (приши́ти) кві́тку (гапли́к) кому — давати образливе прізвисько комусь, ображати когось.

[Явдоха:] З кожного насміхається [Печариця], кожному квітки пришиває, а сам же то? Якби глянув у воду на свою вроду (Мирний, V, 1955, 150);

Приши́ти при́шву до чого — втрутитися в чию-небудь розмову.

Молоденькі панночки раді, що й їм вільно пришити свою пришву до розмови, навперейми почали згадувати та декламувати уривочки з декадентських віршів (Дн. Чайка, Тв., 1960, 48).

2. спец. Прикріплювати, прибиваючи цвяхами.

Свекор, як бритвою, зняв тонку стружку з дошки, приставив її до місця, витяг з кишені іржавий гвіздок і з двох ударів обухом пришив дошку куди слід (Перв., Дикий мед, 1963, 454).

3. перен. Пронизуючи кого-небудь ударом ножа, пострілом і т. ін., залишати на місці без руху.

Коп’єм [списом] наскрізь пробивши І до землі врага пришивши, Других пустився [Еней] доганять (Котл., І, 1952, 260);

Ждав [арештований] пострілу, який пришиє його до місця (Загреб., Шепіт, 1966, 73);

// Примушувати когось залишатися нерухомим (від несподіванки, переляку і т. ін.).

Тихий стогін пришиває його до високого плота (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 678).

4. перен., розм. Безпідставно приписувати кому-небудь щось, звинувачувати у чомусь.

Твою Анничку.. засудили. Якусь там справу дівчині пришили, Вона в тюрмі згоріла, як свіча (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 147);

— Як бачиш — все гаразд, все дозволено. — А ми тут, боялися, що тоті лікарі пришиють тобі якусь хворобу — і пропав чоловік (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 365).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. пришивати — пришива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. пришивати — див. шити  Словник синонімів Вусика
  3. пришивати — -аю, -аєш, недок., пришити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Шиючи, прикріплювати що-небудь за допомогою ниток, дратви і т. ін. Пришити пришву до чого — втрутитися в чию-небудь розмову. 2》 спец. Прикріплювати, прибиваючи цвяхами. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пришивати — ПРИШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що. 1. Шиючи, прикріплювати що-небудь за допомогою ниток, дратви і т. ін. Мати накриває Марусі голову серпанком. Старша дружка пришиває молодому до шапки стрічки (І.  Словник української мови у 20 томах
  5. пришивати — пришива́ти (пришпи́лювати) квітки́ / приши́ти (пришпили́ти) кві́тку кому, яку. Ображати когось в’їдливими репліками, дошкульними словами; обзивати когось, давати призвіська, насміхатися над кимсь.  Фразеологічний словник української мови
  6. пришивати — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно).  Словник синонімів української мови
  7. пришивати — Пришива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. пришити, -шию, -єш, гл. Пришивать, пришить. Жені, дівко, та пришиють квітку. Мет. 15.  Словник української мови Грінченка