пробурмотати

ПРОБУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОБУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, перех. і без додатка. Док. до бурмота́ти, бурмоті́ти.

Зашумлять усі довкола: — Хочем грать у волейбола! Пробурмоче він: — Добро! Я поставлю на бюро! (С. Ол., Вибр., 1959, 226);

Кравченко спідлоба подивився на Фіру, одвернувся і пробурмотів щось таке, чого збори не почули (Собко, Скеля.., 1961, 58);

Зосима, ховаючи очі під бровами, пробурмотів своє благословення Хмельницькому (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 363).

Значення в інших словниках

1. пробурмотати — пробурмота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пробурмотати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. пробурмотати — -очу, -очеш і пробурмотіти, -очу, -отиш, перех. і без додатка. Док. до бурмотати, бурмотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пробурмотати — ПРОБУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОБУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, що і без прям. дод. Док. до бурмота́ти, бурмоті́ти. Кравченко спідлоба подивився на Фіру, одвернувся і пробурмотів щось таке, чого збори не почули (В.  Словник української мови у 20 томах
5. пробурмотати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови