проволікання

ПРОВОЛІКА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. проволіка́ти 2.

Нарешті по довгих проволіканнях, після переносу справи від одного товариства до другого і т. ін., нарешті появилось у Львові видання «Кобзаря» Шевченка (Драг., II, 1970, 404).

Значення в інших словниках

1. проволікання — проволіка́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. проволікання — -я, с., заст. Дія за знач. проволікати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проволікання — ПРОВОЛІКА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. проволіка́ти 2. Нарешті по довгих проволіканнях, після переносу справи від одного товариства до другого і т. ін., нарешті появилось у Львові видання “Кобзаря” Шевченка (М. Драгоманов).  Словник української мови у 20 томах