прогнутий

ПРОГНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прогну́ти.

Глянув Левко на личко Христини, яка ледве стримувала клубок сміху, на півзаплющені, блискучі од веселих сліз очі, на розгонисті, прогнуті над краями бровенята, що примхливо тремтіли на невисокому чолі, завагався (Стельмах, І, 1962, 53);

// У знач. прикм.

Прогнуті полиці; Розрізи очей Октава схожі на два листки з прогнутими кінцями (Стельмах, І, 1962, 88).

Значення в інших словниках

1. прогнутий — прогну́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прогнутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прогнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прогнутий — ПРОГНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прогну́ти. Глянув Левко на личко Христини, яка ледве стримувала клубок сміху, на півзаплющені, блискучі од веселих сліз очі, на розгонисті, прогнуті над краями бровенята, що примхливо тремтіли на невисокому чолі...  Словник української мови у 20 томах