прогорлати
ПРОГОРЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех., розм.
1. Док. до горла́ти.
Зомлів якийсь мужчина-франт, Успівши, правда, прогорлати: — Це комінформівський десант! .. (Воскр., З перцем!, 1957, 242).
2. Горлати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-11)