продиктувати

ПРОДИКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до диктува́ти.

Пам’ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово (Фр., І, 1955, 13);

В урочистій тиші продиктував я начальникові штабу наказ про наступ (Збан., Ліс. красуня, 1955, 172);

Вирок поетові [Т. Г. Шевченку] продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним як перед народним трибуном (Тулуб, В степу.., 1964, 49).

Значення в інших словниках

1. продиктувати — продиктува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. продиктувати — -ую, -уєш, перех. Док. до диктувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. продиктувати — ПРОДИКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що. Док. до диктува́ти. Пам'ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово (І.  Словник української мови у 20 томах
4. продиктувати — ДИКТУВА́ТИ (говорити для записування іншою особою), ПРОКА́ЗУВАТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм. — Док.: продиктува́ти, подиктува́ти діал. проказа́ти, наговори́ти. (Мартіан:) Ну, я проказую. (Диктує. Констанцій пише). "Шановні судді!...  Словник синонімів української мови