прожерливий

ПРОЖЕ́РЛИВИЙ, а, е, розм. Який багато їсть, якого важко нагодувати; ненажерливий.

— Отак і живу тепер, Вусте,.. — обізвалася Ганна з напускною веселістю. — Дома не ночую, хліба не купую. — Даром береш? — Чи нам багато треба? Ми не такі прожерливі (Гончар, II, 1959, 254);

// На який не можна настачити їжі.

Прожерливий рот.

Значення в інших словниках

1. прожерливий — проже́рливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. прожерливий — див. ненажера  Словник синонімів Вусика
3. прожерливий — -а, -е, розм. Який забагато їсть, якого важко нагодувати; ненажерливий. || На якого не можна настачити їжі. Прожерливий рот.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прожерливий — ПРОЖЕ́РЛИВИЙ, а, е, розм. Який багато їсть, якого важко нагодувати; ненажерливий. – Отак і живу тепер, Вусте, .. – обізвалася Ганна з напускною веселістю. – Дома не ночую, хліба не купую. – Даром береш? – Чи нам багато треба? Ми не такі прожерливі (О.  Словник української мови у 20 томах
5. прожерливий — НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ (який багато їсть, любить поїсти), НЕНАЖЕ́РНИЙ рідше, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ підсил. або зневажл., ПРОЖЕ́РЛИВИЙ підсил. або зневажл., розм., ОБЖЕ́РЛИВИЙ зневажл., ЗАЖЕ́РНИЙ розм. рідше, ПА́ЖЕРЛИВИЙ підсил. розм., ПРОЖЕ́РНИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
6. прожерливий — Проже́рливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прожерливий — Прожерливий, -а, -е Прожорливый.  Словник української мови Грінченка