прозірний
ПРОЗІ́РНИЙ, а, е. Те саме, що прозо́рий 1.
З берегом хвиля прозірна шуткує, Ластиться наче до його вона (Манж., Тв., 1955, 102);
Березневого неба глибінь прохолодна й прозірна (Перв., І, 1958, 216).
ПРОЗІРНИ́Й, а́, е́. В який (крізь який) можна проникнути зором.
Словник української мови (СУМ-11)