прокашлювати

ПРОКА́ШЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКА́ШЛЯТИ, яю, яєш, док.

1. неперех. Те саме, що прока́шлюватися.

Коли прокашляв [Тихін], трохи помовчав, а потім сказав: — З ним балачка звісно яка (Головко, II, 1957, 36);

*Образно. Довго свистить [годинник], шипить, прокашлює, як старий дід, і дзвонить два рази (Тют., Вир, 1964, 477).

2. перех. Відкашлювати (мокротиння, воду і т. ін.).

3. тільки док. Кашляти якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прокашлювати — прока́шлювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прокашлювати — -юю, -юєш, недок., прокашляти, -яю, -яєш, док. 1》 неперех. Те саме, що прокашлюватися. 2》 перех. Відкашлювати (мокротиння, воду і т. ін.). 3》 тільки док. Кашляти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокашлювати — ПРОКА́ШЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКА́ШЛЯТИ, яю, яєш, док. 1. Те саме, що прока́шлюватися. Коли прокашляв [Тихін], трохи помовчав, а потім сказав: – З ним балачка звісно яка (А. Головко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах