проколюватися

ПРОКО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОКОЛО́ТИСЯ, колю́ся, ко́лешся, док.

1. розм. Діставати прокол (у 2 знач.).

2. перен., рідко. Проникати, проходити крізь що-небудь.

Подекуди з-за хмар проколювалося скупе проміння далекого сонця (Літ. Укр., 13.VI 1969, 3);

// Виникати, виявлятися (про думки, почуття і т. ін.).

Другої днини веселість Якима стала потухати, а натомість проколювалися журливі питання (Кобр., Вибр., 1954, 52).

3. тільки недок. Пас. до проко́лювати.

Значення в інших словниках

1. проколюватися — проко́люватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проколюватися — -ююся, -юєшся, недок., проколотися, -колюся, -колешся, док. 1》 розм. Діставати прокол (у 2 знач.). 2》 перен., рідко. Проникати, проходити крізь що-небудь. || Виникати, виявлятися (про думки, почуття і т. ін.). 3》 тільки недок. Пас. до проколювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проколюватися — ПРОКО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОКОЛО́ТИСЯ, колю́ся, ко́лешся, док. 1. розм. Діставати прокол (у 2 знач.). 2. перен., рідко. Проникати, проходити крізь що-небудь. Подекуди з-за хмар проколювалося скупе проміння далекого сонця (з газ.  Словник української мови у 20 томах