прокотити —
прокоти́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
прокотити —
[прокотитие] -коучу, -котиеш; нак. -коти, -коут'іт'
Орфоепічний словник української мови
прокотити —
див. прокочувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прокотити —
ПРОКОТИ́ТИ див. проко́чувати.
Словник української мови у 20 томах
прокотити —
прокоти́ти (проката́ти) на ворони́х (з вітерце́м) кого. Не проголосувати за когось, не обрати кого-небудь кудись. Люди почали говорити про те, щоб на наступних зборах прокотити Гризоту на вороних, а замість нього поставити мого тата (В.
Фразеологічний словник української мови
прокотити —
КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю.
Словник синонімів української мови
прокотити —
Прокотити см. прокочувати.
Словник української мови Грінченка