прокукати

ПРОКУ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех.

1. Док. до ку́кати 1.

— Отож лізь, вражий сину, на цю шовковицю та прокукай мені разів із десять зозулею, щоб не задавався, що все знаєш (Вас., II, 1959, 186);

// безос.

Ходимо по залі, вже й одинадцять прокукало (Стор., І, 1957, 118).

2. Кукати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прокукати — проку́кати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прокукати — -аю, -аєш, док., перех. і неперех. 1》 Док. до кукати 1). 2》 Кукати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокукати — ПРОКУ́КАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод. 1. Док. до ку́кати 1. – Отож лізь, вражий сину, на цю шовковицю та прокукай мені разів із десять зозулею, щоб не задавався, що все знаєш (С. Васильченко); // безос. Ходимо по залі, вже й одинадцять прокукало (О. Стороженко). 2. Кукати якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. прокукати — II. КУВА́ТИ (про зозулю), КУ́КАТИ, КУКУ́КАТИ. — Док.: закува́ти, прокува́ти, проку́кати, прокуку́кати. Ой кувала зозуленька, тепер не чувати, Полетіла в гай зелений нічку ночувати (коломийка); Кукала зозуля од калиночки; Їхали жовніри з Україночки (пісня); Зозуля голосно кукукала (Я. Щоголів).  Словник синонімів української мови