прокурликати
ПРОКУРЛИ́КАТИ, прокурли́каю, прокурли́каєш і прокурли́чу, прокурли́чеш, док., перех. і неперех.
1. Док. до курли́кати.
В небі волзькому у млі пролетіли журавлі, прокурликали прощально рідній матері-землі (Гонч., Вибр., 1959, 253).
2. Курликати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-11)