промигнути

ПРОМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех і неперех. Те саме, що промайну́ти 2, 3, 4.

Промигнув, щось белькочучи, якийсь дядько, а ми все стрибали на розпластаних конях униз (Панч, II, 1956, 63);

Хата тісна; треба нову ставити, — промигнуло в думці (Мирний, II, 1954, 247);

Ластівка стрілою Попід хмару промигне (Фр., XIII, 1954, 166);

Час іде.. дуже тихо, — то, ніби, разом як промигне кілька годин, і знов ледве точиться (Вовчок, І, 1955, 225).

Значення в інших словниках

1. промигнути — промигну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. промигнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Те саме, що промайнути 2), 3), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. промигнути — ПРОМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод. Те саме, що промайну́ти 2, 3, 4. Промигнув, щось белькочучи, якийсь дядько, а ми все стрибали на розпластаних конях униз (П.  Словник української мови у 20 томах
4. промигнути — ПРОБІ́ГТИ (біжучи, минути, залишити в стороні когось, щось), ПРОМЧА́ТИ, ПРОМАЙНУ́ТИ розм., ПРОМИГНУТИ розм., ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ розм.; ШАСНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ПРОШМИГНУ́ТИ розм., ШМИГНУ́ТИ (ШМИГОНУ́ТИ) розм., ПРОСЛИЗНУ́ТИ розм. (перев. непомітно).  Словник синонімів української мови
5. промигнути — Промигну́ти, -ну́, -не́ш гл. Промелькнуть. І промигнула вона в його по душі, як холодний вітер. МВ. (О. 1862, І. 77).  Словник української мови Грінченка