проморгувати

ПРОМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. неперех. Моргати (у 1 знач.) час від часу.

Вона мимовільно приморгувала довгими віями.

2. неперех., перен. Проблискувати десь, крізь що-небудь (про предмети, які світяться).

Крізь тьмяне вікно проморгувала свічка.

3. тільки док., перех. і без додатка, перен., розм. Упустити кого-, що-небудь, не помітити чогось.

— Проморгала колись, дочко, жениха… Путящий чоловік (Кач., II, 1958, 54);

— Так проморгали лісокрадів? Добру маю охорону! — сердита прозелень панських очей висвердлює рештки гідності з обличчя Пігловського (Стельмах, І, 1962, 91);

Вона.. не проморгає, всі недоліки [нарису] помітить (Собко, Стадіон, 1954, 166).

Значення в інших словниках

1. проморгувати — промо́ргувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проморгувати — -ую, -уєш, недок., проморгати, -аю, -аєш, док. 1》 неперех.Моргати (у 1 знач.) час від часу. 2》 неперех., перен. Проблискувати десь, крізь що-небудь (про предмети, які світяться). 3》 тільки док., перех. і без додатка, перен., розм. Упустити кого-, що-небудь, не помітити чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проморгувати — ПРОМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Моргати (у 1 знач.) час від часу. Вона мимовільно проморгувала довгими віями. 2. перен. Проблискувати десь, крізь що-небудь (про предмети, які світяться).  Словник української мови у 20 томах
4. проморгувати — МОРГА́ТИ (передавати знак рухом повіки, брови); ПІДМО́РГУВАТИ (перев. залицяючись, кокетуючи тощо); ПРОМО́РГУВАТИ (час від часу). — Док.: моргну́ти, підморгну́ти, проморга́ти. Павленко моргає на Галю, щоб та вийшла (Є.  Словник синонімів української мови