прополіскувати
ПРОПОЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, док., перех. Полощучи у воді, остаточно звільняти від мила, інших миючих засобів, залишків бруду і т. ін.
Прополіскувати білизну; Линючі нитки найкраще прати пшеничними висівками.. Після прання нитки прополіскують два-три рази в теплій воді, до якої додають лимонну кислоту або оцет, а потім — у холодній, поки вони зовсім очистяться від висівок (В’язання.., 1957, 30);
Небо зробилося свіжим і чистим, ніби його вимили милом і прополоскали водою (Тют., Вир, 1964, 86);
*Образно. [Мальванов:] Нічого, — поїдемо, все забудеш.. Обвіє тебе гарячими вітрами, прополоще жовтими пісками, — і не помітиш, як душа обновиться (Коч., II, 1956, 44);
// Промивати (рот, зуби, горло), полощучи водою або якою-небудь рідиною.
Спочатку морщачись, смакує горілку Шкапонд, потім прополіскує нею рот і вже згодом вихиляє (Стельмах, І, 1962, 258);
Після бурі стало холоднувато, але спрага мучила людей і худобу. Не було чим навіть прополоскати горло, в якому так лоскотало від піску (Тулуб, В степу.., 1964, 93).
◊ Прополі́скувати (прополоска́ти) го́рло — пити алкогольні напої.
Іван прополіскував горло горілкою і знов, як та качка, жбурляв вареники в пельку та глитав похапцем (Н.-Лев., III, 1956, 354);
[Степан Демидович:] Гапко! Не забудь положити Павлові Павловичу в повозку сальця й ковбаску. Та принеси нам чого-небудь горло прополоскати (Сам., II, 1958, 131);
Прополі́скувати (прополоска́ти) о́чі — вмиватися.
— Стій, куди розігнався? Встигнеш очі прополоскати (Ковінька, Кутя.., 1960, 27).
Словник української мови (СУМ-11)