прослухати

ПРОСЛУХА́ТИ див. прослу́хувати.

ПРОСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех., розм. Пильно прислухатися до того, що говориться навколо.

Іще слухає-прослухає, чи не судить його де козак альбо [або] мужик (Сл. Гр.);

Начальство, прийнявши казну, зараз мотнулося прослухати, де хоч мало дешевий хліб, і порозсилало, щоб якомога його накупити (Кв.-Осн., II, 1956, 139).

Значення в інших словниках

1. прослухати — прослу́хати дієслово доконаного виду слухати що-небудь з початку до кінця; не почути; визначати стан на слух; слухати якийсь час прослуха́ти дієслово доконаного виду пильно прислухатися  Орфографічний словник української мови
2. прослухати — I просл`ухатидив. прослухувати. II прослух`ати-аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. Пильно прислухатися до того, що говориться навколо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прослухати — ПРОСЛУ́ХАТИ див. прослу́хувати. ПРОСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що і без прям. дод., розм. Пильно прислухатися до того, що говориться навколо. Іще слухає-прослухає, чи не судить його де козак альбо [або] мужик (Сл.  Словник української мови у 20 томах
4. прослухати — Прослухати, -хаю, -єш сов. в. прослухати, -хаю, -єш, гл. Слушать, прислушиваться, послушать. Іще слухає — прослухає, чи не судить його де козак альбо мужик. АД. II. 110.  Словник української мови Грінченка