простирчати

ПРОСТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Пробути де-небудь якийсь час безцільно, нічим не займаючись.

— Та Дмитро ж, чуйте, проходу не давав дівчині. Якось було посперечалися між собою, то він, чуйте, до самого сходу сонця простирчав під її вікном (Вільде, Сестри.., 1958, 163).

Значення в інших словниках

1. простирчати — простирча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. простирчати — -чу, -чиш, док., розм. Пробути де-небудь якийсь час безцільно, нічим не займаючись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простирчати — ПРОСТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Пробути де-небудь якийсь час з певною метою, або й без неї безцільно, нічим не займаючись. – Та Дмитро ж, чуйте, проходу не давав дівчині. Якось було посперечалися між собою, то він, чуйте, до самого сходу сонця простирчав під її вікном (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах