півкопи

ПІВКО́ПИ, невідм., ж.

1. Половина копи як одиниця лічби кого-, чого-небудь.

Мене обминула купка парубків; прибігло з півкопи дівчат: «Добривечір!» — «Добривечір!» (Вовчок, VI, 1956, 229);

Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи (Н.-Лев., II, 1956, 7);

Вже високо на гарбі бачиш латиша, що старанно вкладає снопи, бачиш сибіряків, що подають йому, нанизуючи на вила, одразу ледве не по півкопи (Гончар, II, 1959, 366).

2. заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнювала двадцяти п’яти копійкам.

Еней кричить, що «я Нептуну Півкопи грошей в руку суну, Аби на морі штурм утих» (Котл., І, 1952, 68);

— Украв, украв... — обурено твердив карнаухий. — У мене було півкопи мідяками та два золотих сріблом (Добр., Очак. розмир, 1965, 68).

Значення в інших словниках

1. півкопи — півко́пи іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. півкопи — незм. 1》 Половина копи як одиниця лічби кого-, чого-небудь. 2》 заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнювала двадцяти п'яти копійкам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. півкопи — ПІВКО́ПИ, невідм., ж. 1. Половина копи як одиниця лічби кого-, чого-небудь. Складали снопи також у копи (“клані”) по 30 снопів і півкопи – 15 снопів (з наук. літ.); Мене обминула купка парубків; прибігло з півкопи дівчат: “Добривечір!” – “Добривечір!...  Словник української мови у 20 томах