півкорця

ПІВКО́РЦЯ, невідм., ч., заст. Половина корця як міра чого-небудь.

Входить він у хату та й уносить на плечах, може, так як з півкорця чогось в мішку (Н.-Лев., III, 1956, 280);

В коморі залишилось півкорця пшениці (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 47).

Значення в інших словниках

1. півкорця — ПІВКО́РЦЯ, невідм., ч., заст. Половина корця як міра чого-небудь. Входить він у хату та й уносить на плечах, може, так як з півкорця чогось в мішку (І. Нечуй-Левицький); В коморі залишилось півкорця пшениці (В. Гжицький).  Словник української мови у 20 томах