пів-обличчя
ПІВ-ОБЛИ́ЧЧЯ, невідм., с. Половина обличчя.
Надія запнула голову великою сірою хусткою, затуливши нею пів-обличчя (Автом., Так народж. зорі, 1960, 30);
— Бач, яка худенька, маленька, тільки очі на пів-обличчя — карі, гарні, чисті (Ю. Янов., Мир, 1956, 89).
Словник української мови (СУМ-11)