підбіччя

ПІДБІ́ЧЧЯ, я, с., діал. Бік.

В садку заступом копає Огир, блідий, а він ще наганом по підбіччю. Ворушись, товстопузий (Головко, II, 1957, 47);

Люто смикнув [Павло] повід, ударив Воронька по підбіччю (Кир., Вибр., 1960, 393).

Значення в інших словниках

1. підбіччя — підбі́ччя іменник середнього роду бік діал.  Орфографічний словник української мови
2. підбіччя — -я, с., діал. Бік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підбіччя — ПІДБІ́ЧЧЯ, я, с., діал. Бік. В садку заступом копає Огир, блідий, а він ще наганом по підбіччю. Ворушись, товстопузий (А. Головко); Люто смикнув [Павло] повід, ударив Воронька по підбіччю (І. Кириленко).  Словник української мови у 20 томах