підкоморський
ПІДКОМО́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до підкоморія.
В своїй калитці тримав [пан] увесь підкоморський суд (Стельмах, І, 1962, 272);
При Павлі І (1796-1801 рр.) на Лівобережжі [України].. відновлені були старі дворянські суди в повітах — земський і підкоморський, тобто цивільний і межовий (Іст. УРСР, І, 1953, 384).
Словник української мови (СУМ-11)