підкручувати
ПІДКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех.
1. Крутячи, завивати тугіше (звичайно вуса, волосся).
— Еге, гм, еге! — воркотів він під носом, підкручуючи свої сивіючі вуса і не зводячи з мене ані на хвилину своїх блискучих малих очей (Коб., І, 1956, 151);
Охрім ще раз старанно оглянув себе в бюро перепусток, підкрутив хвацько вуса, поправив безкозирку і тісніше підтягнув пояса з мідною бляхою (Кучер, Чорноморці, 1956, 41).
2. Крутячи, додатково загвинчувати.
Гвинтики-шпунтики, коліщата й коліщатка — підкручує їх Павлик, вдосконалює, підчищає, змазує свинячим салом (Донч., VI, 1957, 52);
Він таки знову щось помацав у моторі, щось наче підкрутив, брязнув капотом… (Сміл., Сад, 1952, 7);
// Крутячи пристрій, регулювати дію чого-небудь.
Музика підкручує кілочки й бренька струни (Номис, 1864, № 12707);
В лампі догорів гас. Никанориха підкручує гніт (Мик., II, 1957, 80);
Вернувся [сторож], підкрутив лампу так, що стало зовсім видно в темнім магазині (Фр., VI, 1951, 51);
Павло вийняв годинника, послухав його хід, приклавши до вуха. Підкрутив пружину (Кучер, Голод, 1961, 267).
3. перен., розм. Уживаючи певних заходів щодо кого-небудь, сприяти підвищенню активності, енергії і т. ін.
[Берест:] Скажи, як твоя армія — лікарі, як живуть, працюють, які настрої?.. [Бочкарьова:] Сірий народ. Але я їх підкручую (Корн., І, 1955, 107).
◊ Підкру́чувати (підкрути́ти) га́йку див. га́йка.
Словник української мови (СУМ-11)