підрі
ПІ́ДРІ, ів, мн. (одн. пі́дря, і, ж.), діал.
1. Сінник (для зберігання сіна).
Гадина хвильку постояв, подумав, а далі поліз на підрю (Фр., VII, 1951, 76);
// Настил (для зберігання чого-небудь).
Другого дня молодиці поприходили до Онисі Степанівни й розібрали все прядиво, всі повісма конопель та льону, скільки їх лежало на підрях в коморі (Н.-Лев., III, 1956, 87);
// перен. Схованка.
Найгірше не любив він отих цокотух-сусідок, що не стільки помочі дають, як лазять по нишпорках та по підрях у чужому хазяйстві (Дн. Чайка, Тв., 1960, 30).
2. Сідало.
Коли стало світати, Савко найшов лантуха й поліз на підрі ловити курчат (Панч, Солом. дим, 1929, 60).
Словник української мови (СУМ-11)