підсилати

ПІДСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІСЛА́ТИ, підішлю́, піді́шлеш і рідко ПІДОСЛА́ТИ, підошлю́, підошле́ш, док., перех.

1. Посилати, направляти кого-небудь кудись з таємною метою.

— З якого добра-ума він отого стражника раз у раз до мене підсилає.. та наказує, щоб помічала, хто у вас буває? — вичитує Параска (Мирний, IV, 1955, 357);

До одного пани підіслали вбивцю, другого кинули в тюрму і отруїли (Кол., Терен.., 1959, 114);

— Тільки… чого це я, справді, так-о на Оксану нагукав? Чим вона винувата, що той чортяка її до мене підослав? (Григ., Вибр., 1959, 249).

2. розм. Посилати додатково.

Вишневецький раз за разом підсилав невеличкі допоміжні загони, та вони не врятували черкасців (Ле, Наливайко, 1957, 92).

Значення в інших словниках

1. підсилати — підсила́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. підсилати — -аю, -аєш, недок., підіслати, підішлю, підішлеш і рідко підослати, підошлю, підошлеш, док., перех. 1》 Посилати кого-небудь кудись із таємною метою. 2》 розм. Посилати додатково.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підсилати — ПІДСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІСЛА́ТИ, підішлю́, піді́шлеш і рідко ПІДОСЛА́ТИ, підошлю́, підошле́ш, док., кого. 1. Посилати, направляти кого-небудь кудись з таємною метою. – З якого добра-ума він отого стражника раз у раз до мене підсилає ..  Словник української мови у 20 томах
4. підсилати — ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. підсилати — Підсила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. підіслати, -шлю, -шлеш, гл. Подсылать, подослать. Менші сестри... підослали наймичку воспитать хурмана: хто приїхав. Св. Л. 121.  Словник української мови Грінченка