підставлений
ПІДСТА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підста́вити.
Наказувала [вона].., щоб, вигрібаючи із засіків борошно, не дуже мірки вивершували й насипали в підставлені людьми мішки (Мирний, IV, 1955, 256);
На підставленому до ліжка ослінчику Клава.. малювала віршований лозунг (Ткач, Плем’я.., 1961, 55);
Чмокав [Євген Вікторович] товстими м’якими губами в спритно підставлену щоку дружини (Ле, Міжгір’я, 1953, 50).
Словник української мови (СУМ-11)