підтирати

ПІДТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТЕ́РТИ, підітру́, підітре́ш, док., перех.

1. Терти, змітаючи, знімаючи що-небудь з якоїсь поверхні.

Підтирати пил на підлозі.

2. розм. Витирати що-небудь, очищаючи або звільняючи від чогось.

— Ну, слухай же, — сказав він, підтираючи ніс корявими пальцями (Мирний, І, 1954, 182).

3. Злегка пошкоджувати тертям.

Значення в інших словниках

1. підтирати — підтира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підтирати — -аю, -аєш, недок., підтерти, підітру, підітреш, док., перех. 1》 Терти, змітаючи, знімаючи що-небудь з якоїсь поверхні. 2》 розм. Витирати що-небудь, очищаючи або звільняючи від чогось. 3》 Злегка пошкоджувати тертям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підтирати — ПІДТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТЕ́РТИ, підітру́, підітре́ш, док., що. 1. Терти, змітаючи, знімаючи що-небудь з якоїсь поверхні. Підтирати пил на підлозі. 2. розм. Витирати що-небудь, очищаючи або звільняючи від чогось.  Словник української мови у 20 томах
4. підтирати — Підтира́ти, -тира́ю, -тира́єш; підте́рти, -дітру́, -ді́треш, -труть; підте́р, -те́рла; підітри́, -рі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. підтирати — Підтира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. підте́рти, -дітру́, -треш, гл. Подтирать, подтереть. Драг. 14.  Словник української мови Грінченка