підточувати

ПІДТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех.

1. Точити, нагострювати, обрізувати і т. ін. трохи або додатково.

Для подовження строку служби різця треба періодично підточувати ріжучу кромку бруском (Різальні інстр.., 1959, 102);

Завжди на концертах всі дивляться на руки, тому вона без кінця підточувала нігті, стежила, щоб шкіра була ніжною (Ів., Вел. очі, 1956, 80).

2. Пошкоджувати, під’їдаючи, об’їдаючи що-небудь.

Немов ростина, у котрої корінь Хробак підточить,.. Опустить листя.., так Валентій похиливсь (Фр., XIII, 1954, 203);

// Поступово руйнувати.

Стриманої сили Вщерть сповнені, струмочки з верховин Підточували бескиди камінні (Мур., Останні сурми, 1964, 36);

Недаремно кажуть, що навіть гранітну скелю — ні куля, ні снаряд не проб’є, а вода підточить! (Літ. газ., 27.ІІІ 1959, 2).

3. перен. Руйнівно впливати на кого-, що-небудь.

Задавнена хвороба підточувала його і до того ослаблий організм (Збан., Сеспель, 1961, 70);

Невідомість підточує нерви, пригнічує психіку (Руд., Остання шабля, 1959, 518);

Брестський мир підточив сильного і могутнього нашого ворога (Ленін, 38, 1973, 5).

4. розм. Цідити потроху або додатково.

◊ Кома́р но́са не підто́чить див. кома́р.

ПІДТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПІДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех. Підшивати що-небудь наскрізною строчкою.

Значення в інших словниках

1. підточувати — підто́чувати 1 дієслово недоконаного виду точити, нагострювати трохи або додатково; пошкоджувати підто́чувати 2 дієслово недоконаного виду підшивати наскрізною строчкою  Орфографічний словник української мови
2. підточувати — I -ую, -уєш, недок., підточити, -точу, -точиш, док., перех. 1》 Точити, нагострювати, обрізувати і т. ін. трохи або додатково. 2》 Пошкоджувати, під'їдаючи, об'їдаючи що-небудь. || Поступово руйнувати. 3》 перен. Руйнівно впливати на кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підточувати — ПІДТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., кого, що. 1. Точити, нагострювати, обрізувати і т. ін. трохи або додатково. Для подовження строку служби різця треба періодично підточувати ріжучу кромку бруском (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. підточувати — ВИСНА́ЖУВАТИ (позбавляти сили, робити безсилим, змарнілим), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ, ЗМУ́ЧУВАТИ, ВИСУ́ШУВАТИ, ЗАМУ́ЧУВАТИ, НИ́ЩИТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ, СУШИ́ТИ, ОСЛАБЛЯ́ТИ, ВИМО́ТУВАТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ, ВИСИСА́ТИ, ВИВ'Я́ЛЮВАТИ рідше...  Словник синонімів української мови
5. підточувати — Підто́чувати, -чую, -чуєш; підточи́ти, підточу́, -то́чиш, -то́чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підточувати — Підто́чувати, -чую, -єш сов. в. підточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) О червяхъ, мышахъ: подтачивать, подточить, подъѣсть. Робак підточив (яблуню). Чуб. II. 135. 2) Наставлять, наставить, пришить кусокъ матеріи. 3) Цѣдить, нацѣдить въ добавку.  Словник української мови Грінченка