підхиляти

ПІДХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док., перех., рідко.

1. Нахиляти, хилити що-небудь до кого-, чого-небудь.

2. перен. Робити кого-небудь покірним, слухняним, підкоряти чиїйсь волі.

Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе — і.. боявся за Христю (Мирний, II, 1954, 191).

Значення в інших словниках

1. підхиляти — підхиля́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. підхиляти — -яю, -яєш, недок., підхилити, -хилю, -хилиш, док., перех., рідко. 1》 Нахиляти, хилити що-небудь до кого-, чого-небудь. 2》 перен. Робити кого-небудь покірним, слухняним, підкоряти чиїйсь волі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підхиляти — ПІДХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док., що, рідко. 1. Нахиляти, хилити що-небудь до кого-, чого-небудь. 2. перен. Робити кого-небудь покірним, слухняним, підкоряти чиїйсь волі. Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе – і .. боявся за Христю (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. підхиляти — ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. підхиляти — Підхиля́ти, -ляю, -єш сов. в. підхили́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Склонять, склонить подъ что либо. 2) Пріотворять, пріотворить. Івасьова мати двері підхиляла. Лукаш. 161. 3) Покорять, покорить, подчинять, подчинить. Чіпка хоч кого підхилить під себе. Мир. ХРВ. 253.  Словник української мови Грінченка