підібраний
ПІДІБРА́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підібра́ти.
За кілька днів йому довелось познайомитися з лікарем, який таємно від німців лікував наших, підібраних на полі бою, поранених солдатів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 9);
Чув згодом Оленчук — повернулися діти, з галасом притягли на подвір’я підібраного десь коня (Гончар, II, 1959, 279);
Спеціально підібрана музика не тільки не заважає роботі, а навпаки, — підвищує працездатність (Наука.., 11, 1965, 5);
Між деревами розкидано багато клумб.. Квіти сплітаються у дивовижні узори, вони підібрані за кольорами і відтінками (Собко, Скеля.., 1961, 30);
Худий чорний чолов’яга з підібраними у рівну тонку смугу устами аж перехилився з передка, неначе от-от мав упасти на коней (Стельмах, II, 1962, 176);
// піді́брано, безос. присудк. сл.
Вона стояла в нових чобітках з високими каблуками, в темно-зеленій армійській сукні, що тісно облягала її стан. Вбрання було підібрано вибагливо, зі смаком і явно личило їй (Гончар, III, 1959, 396);
Рудознавців здавна вабили кладові узбецької землі. Та лише в наш час підібрано ключ до скарбів надр (Веч. Київ, 25.ІІІ 1966, 1);
У неї ж тепер усе лице мов із квіток підібрано: з горошку, маку (Вас., І, 1959, 194);
Є люди, у яких все.. акуратно припасовано, підстрижено, підібрано, — і одяг, і рухи, і мова, і думки, і чуття (Кол., Терен.., 1959, 83).
2. у знач. прикм. Підігнутий, підгорнутий під що-небудь (про ноги, хвіст і т. ін.).
Він не здивувався, що його Олеся і досі, схиливши голову на підібрані коліна, сиділа на деревині коло клуні (Стельмах, II, 1962, 123);
Мов жива, уявилася картина: на порозі хати стоїть дівча в запасці дорослої господині, вклоняється так низько, що сотник бачить аж потилицю з підібраними шовковисто-світлими косами (Ле, Наливайко, 1957, 127).
Словник української мови (СУМ-11)