піонерський
ПІОНЕ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до піоне́р (у 3 знач.).
Щоб росли нові споруди І нові будови — Я в труді невтомний буду: Піонерське слово! (Мур., Піонер. слово, 1951, 3);
Палай, наше вогнище, тепле і рідне — Зоря піонерських негаснучих літ! (Бичко, Вогнище, 1959, 11);
Вдячний за твори могучі, цей юний схвильований люд могилам на канівській кручі віддасть піонерський салют (Уп., Вірші.., 1957, 126);
// Який складається з піонерів.
Вони не розбирали слів, але ж знали цей мотив, рідний з дитинства, з піонерських загонів, мотив, з яким вони росли, виховувались і мужніли, — «Інтернаціонал» ! (Гончар, III, 1959, 92);
Наче білі крила, Піднялись вітрила — Випливає піонерський флот (Воронько, Славен мир, 1950, 105);
// Належний піонерові, піонерам.
На хлопчикові піонерський шовковий галстук, охайна сорочка (Ю. Янов., І, 1958, 602);
Як любий родинний привіт, Як милу і радісну ласку, Вітаю дитинства щасливого цвіт, — Твою піонерську пов’язку (Мас., Поезії, 1950, 184);
// Признач. для піонерів.
Несе той віночок — квітчасту каблучку. Аж ось і вона, піонерська кімната. Стрічає бабусю весела вожата (С. Ол., Вибр., 1959, 154).
2. Стос. до діяльності піонера, піонерів (у 3 знач.).
Про тебе ж навіть у стінній піонерській газеті ніде й слова не знайдеш! (Донч., V, 1957, 169);
Виникли зовсім нові розділи шкільної гігієни, наприклад, гігієна піонерської і позашкільної роботи серед дітей (Шк. гігієна, 1954, 29);
Піонерське вогнище.
Словник української мови (СУМ-11)